Гідроізоляційні матеріали

Волога може негативно впливати на всі елементи будівельної конструкції, загрожуючи їх надійності та довговічності. Щоб зменшити цей вплив та продовжити термін експлуатації будівлі, особлива увага має бути приділена гідроізоляції на всіх етапах будівництва: від заливки фундаменту та зведення стін до покрівельних робіт та внутрішньої обробки.

Зміст

Види гідроізоляційних матеріалів

Залежно від характеру будівельних елементів та умов експлуатації, необхідно правильно підібрати відповідні гідроізоляційні матеріали. Гідроізоляційні матеріали – матеріали, які характеризуються водонепроникністю та певними експлуатаційними властивостями (міцність на розтяг, стиск, морозостійкість, адгезія, хімічна стійкість та ін.).

Існують різні типи гідроізоляційних матеріалів. Основні з них це:

Обклеювальна гідроізоляційна система.
Штукатурна гідроізоляційна система.
Ін’єкційна гідроізоляційна система.
Просочувальна гідроізоляційна система.

Обклеювальна гідроізоляційна система – водонепроникне покриття з декількох шарів рулонних, плівкових або листових матеріалів заводського виготовлення, наклеєних за допомогою спеціального клею. Або таких, що наплавляються на поверхні конструкцій.

Штукатурна гідроізоляційна система – водонепроникне покриття завтовшки від 3 до 5мм, яке наноситься в кілька шарів розчиновими сумішами або мастиками в штукатурний спосіб, набризкуванням або напиленням (залежно від консистенції розчину або мастики).

Ін’єкційна гідроізоляційна система призначена для надання водонепроникності конструкції будівлі або споруди шляхом заповнення пор або тріщин у самій конструкції або в примиканнях. Система передбачає буріння в конструкції шпурів (отворів) з подальшим нагнітанням в них ущільнюючої речовини.

Просочувальна гідроізоляційна система призначена для підвищення водонепроникності конструкцій з пористих будівельних матеріалів шляхом заповнення пор водостійкими композиціями (бітум, бітумні емульсії, гідрофобізатори).

За компонентним складом гідроізоляційні матеріали поділяються на три основні групи:

полімерцементні;
полімерні (акрилові);
бітумні.

Розглянемо детальніше кожен із видів.

Полімерцементні гідроізоляційні суміші

Гідроізоляційні суміші - це суміші на основі цементу та органічних полімерів, яким характерні такі властивості як: зменшене водопоглинання, підвищена водонепроникність, збільшена адгезія та стійкість до тріщиноутворення.

Полімерцементні матеріали призначені для влаштування гідроізоляції мінеральних поверхонь будівельних конструкцій, таких як:

бетон;
цегляне мурування;
цементно-піщана штукатурка;
стяжка;
фундаменти і цоколі;
балкони і тераси;
душові і басейни;
очисні споруд;
резервуари, призначені для зберігання води, в т. ч. питної.

Застосовуються всередині та зовні будівель і споруд, під час нового будівництва та реконструкції.

Полімерцементні гідроізоляції можуть бути:

Однокомпонентні, які можна використовувати лише для жорстких основ.
Двокомпонентні (еластичні) – для деформуючих основ.

Як наноситься полімерцементна гідроізоляція?

Основу перед нанесенням полімерцементної гідроізоляції лише зволожуємо, не потрібно грунтувати! Приготовану суміш наносять за допомогою щітки або макловиці на вологу (не мокру!) поверхню рівномірно в одному напрямку без пропусків. Наступні шари наносять методом «мокрий по мокрому». Кожен шар наноситься перпендикулярно до попереднього. Нанесений шар необхідно оберігати від швидкого висихання. Дані суміші набирають свою повну міцність через 28 днів, тому технологічне переміщення можливе лише через 72 години після нанесення, а облицювання плиткою не раніше як через 7 днів.

Товщина нанесення залежить від особливостей експлуатації:

2,0-2,5 мм – при періодичному зволоженні (душові, ванні кімнати, кухні). Середня витрата: 3-4 кг/м2;
2,5-3,5 мм – при постійному зволоженні без тиску води (фундаменти, цоколі, балкони, тераси). Середня витрата: 4-5 кг/м2;
3,0-5,0 мм – при постійному зволоженні з тиском води (басейни, резервуари з водою). Середня витрата: 5-8 кг/м2.

Полімерні гідроізоляційні мастики

Це пластичні матеріали на основі різних смол, затверджувачів, пластифікаторів, наповнювачів та інших домішок. Вихідними матеріалами для гідроізоляційних композицій є акрилові, поліуретанові і епоксидні смоли.

Де використовуються акрилові мастики? Вони придатні лише для внутрішніх робіт: для гідроізоляції стін і підлоги приміщень, які експлуатуються у вологому середовищі (ванні кімнати, душові, санвузли та ін. приміщення громадського і промислового призначення) з подальшою обробкою облицювальною плиткою. Не допускається нанесення на старі керамічні покриття, литий асфальт або лакофарбові покриття! Не підходять для гідроізоляції резервуарів з водою!

Перевагами акрилових мастик є:

підвищена еластичність;
швидке твердіння (облицювання плиткою можна проводити вже через 16 годин);
екологічні (не містять розчинників);
не піддаються деформації при відкритті тріщин;
рекомендовані для підлог з підігрівом.

Нанесення акрилової гідроізоляції

Виготовляють полімерні гідроізоляційні матеріали у вигляді однокомпонентних мастик, які одразу готові до застосування та наносяться на прогрунтовану поверхню в нерозбавленому вигляді за допомогою валика, щітки, макловиці або розпилювача. Для забезпечення водонепроникності конструкції дані матеріали обов’язково наносять в 2 шари загальною товщиною 1,0-1,5 мм. Другий шар гідроізоляції наносять через 2-3 години після нанесення першого шару.

Нижче представлена схема оформлення гідроізоляційних зон в ванній кімнаті:

Гідроізоляцію наносять на всю поверхню підлоги з напуском на стіни на висоту 20 см.
У зоні умивальника гідроізоляцію наносять на 20 см вище від змішувача й на 50 см по сторонах від раковини.
У зоні ванни гідроізоляцію наносять на 20 см вище від лійки душу й на 50 см по сторонах від ванни.
У зоні душової кабіни гідроізоляцію наносять на всю висоту душової кабіни з напуском не менше 50 см за її межами.
Стіни з гіпсокартону потрібно гідроізолювати по всій площі.

Допоміжні гідроізоляційні матеріали

Виконання робіт

При виконанні процесу гідроізоляції часто використовують допоміжний продукт - гідроізоляційну стрічку. Її важливо використовувати для правильного оформлення системи гідроізоляції. Вона призначена для збільшення еластичності гідроізоляційних покриттів в місцях стиків країв, у кутах, у конструкційних і деформаційних швах, при проходженні інженерних комунікацій в зоні гідроізоляційного покриття і т.п.

Гідроізоляційна стрічка має високу еластичність та надійне кріплення, яке забезпечує влаштування водонепроникного шару при облицюванні плиткою. Може використовуватися на вертикальних та горизонтальних поверхнях всередині та зовні будівель.

Стрічки бувають звичайними (для побутового використання) та хімічно-стійкими, які використовують у лабораторіях, комерційних кухнях та у приміщеннях підприємств харчової промисловості.

Гідроізоляційні стрічки приклеюють за допомогою полімерцементних композицій (Ceresit CR66 та CR90) або полімерних (Ceresit CL51, Shtock D8, Knauf Flachendicht). Гідроізоляційний матеріал при приклеюванні наносять в два шари: перший шар наносять на поверхню конструкції і в нього «втоплюють» стрічку, після чого по поверхні стрічки наносять другий шар. Застосовуючи стрічку в кутах чи при з’єднанні частин стрічки, варто забезпечити по краях напуск не менше 5 см.

Бітумні гідроізоляційні матеріали

Бітуми – це смолоподібні продукти з нафти, що представляють собою суміш вуглеводнів та їх азотистих, оксигеновмісних, сірчаних і металовмісних похідних.

Основні конструкції, які гідроізолюють за допомогою бітумних матеріалів: плоскі покрівлі, мостові прольоти, плити перекриття, фундамент, цоколь.

Існують такі основні бітумні гідроізоляційні матеріали:

праймери;
мастики;
рубероїди.

Бітумні праймери

Дуже важливим етапом підготовки основи перед нанесенням бітумних гідроізоляційних матеріалів є грунтування. Грунтівка під даний вид матеріалів називається бітумним праймером. Його застосовують для підвищення адгезії мастик і рулонних бітумних матеріалів з основою і ще він додатково зв'язує пил.

Звичайно, відмова від праймера заощадить кошти на матеріалах, але істотно підвищить ризик руйнування гідроізоляції, а витрати на ремонт гідроізоляції вийдуть значно вищими.

Праймер вбирається глибоко в структуру поверхні, що забезпечує довготривалий ефект.

Найважливіші властивості праймерів:

Висока швидкість висихання (в залежності від типу праймера 1-12 годин), що дозволяє за короткий період підготувати поверхню до обробки.
Висока проникаюча здатність (заповнює всі пори, технологічні тріщини або дефекти).
Стійкість до виникнення корозії.
Хороше розтікання і швидке схоплювання.

В будівництві праймери і мастики застосовуються для всіх видів мінеральних основ. Наносяться праймери за допомогою кисті або валика.

Бітумна мастика

Бітумна мастика – це готовий до застосування продукт, який може використовуватися в різних сферах, але масове їх застосування в будівництві – це гідроізоляційні роботи.

☝️ Важливо! Згідно нормативів бітумні матеріали на органічних розчинниках не можна застосовувати для внутрішніх робіт, а також для гідроізоляції з наступним укладанням керамічної плитки, оскільки адгезія плиточного клею до бітуму дуже низька.

За способом нанесення вони бувають: гарячого і холодного нанесення.

На сьогоднішній день мастики холодного застосування мають більшу популярність через зручність робіт з цим матеріалом. Після того, як відкрили відро з мастикою, можна одразу її застосовувати, на відміну від гарячого нанесення, де знадобиться додатковий інструмент і витрати на розігрів матеріалу.

За сферою застосування бітумні мастики можуть розділяти на:

для гідроізоляції фундаментів;
для гідроізоляції покрівель;
для приклеювання матеріалів.

Мастика для гідроізоляції фундаменту застосовується для бетонних та залізобетонних конструкцій, які заглиблюються в землю. Також використовується для антикорозійної обробки металевих поверхонь, труб теплотрас. Створює надійний гідроізоляційний шар і досить економічна в витраті. Може також використовуватися для приклеювання екструдованого пінополістиролу у випадку утеплення фундаменту, але тут є нюанс, що час фіксації буде не таким швидким, як при використанні піна-клею.

Мастика для гідроізоляції покрівель (на відміну від фундаментних) має вищі вимоги до діапазону робочих температур і показника відносного подовження, оскільки дах знаходиться в більш агресивному середовищі (пекучі сонце, лютий мороз і постійний контакт з опадами). Через свої підвищені вимоги до експлуатації, покрівельна мастика може застосовується як для дахів, так і для фундаментів. Фундаментна мастика дешевша за покрівельну і застосовується лише для конструкцій, які знаходяться в землі.

У більшості випадків, оформлення гідроізоляції плоских покрівель здіснюють за рахунок наплавлення рулонних бітумних матеріалів, оскільки ці роботи відбуваються швидше на великих площах.

Нанесення мастик має свої переваги перед рулонними матеріалами:

безшовний (монолітний) гідроізоляційний шар;
нанесення безвогневим методом;
влаштування гідроізоляції при великій кількості покрівельних елементів.

Також покрівельну мастику вибирають у тих випадках, коли дах має складну геометричну форму і використання рулонних наплавляючих матеріалів ускладнено.

Бітумні мастики, які виготовляються на основі розчинника, можна застосовувати лише зовні (через санітарні норми безпеки).

В склад бітумних мастик можуть бути додані модифікатори, наприклад, каучук. Він додає матеріалу більшої еластичності і розширює температурний режим роботи мастики, що, в свою чергу, збільшує термін експлуатації гідроізоляції на конструкціях.

Для отримання якісного гідроізоляційного шару мастики для фундаменту необхідно наносити мінімум в два шари, а для дахів – мінімум в три шари.

При використанні бітумних матеріалів за від’ємних температур, варто витримати ці матеріали перед укладанням мінімум 24 години в теплому приміщенні.

Рулонні бітумні матеріали

Рулонний бітумний матеріал, як і мастики, призначений для влаштування гідроізоляції будівель, споруд і будівельних конструкцій, масово застосовується для гідроізоляції фундамента, плит перекриттів, плоскої покрівлі та для відсічної гідроізоляції. Матеріал досить поширений, по причині того, що вартість одного м2 менше, ніж вартість полімерцементних гідроізоляційних сумішей і володіє високою еластичністю, що в свою чергу важливо для сильно деформуючих основ.

Кріплення матеріалу проводять шляхом наплавлення за допомогою спеціальних інструментів (такий вид монтажу йде в основному по мінеральних основах) або механічним шляхом з проклеюванням швів та перекриттям бітумними мастиками в випадках, якщо наплавлення неможливе через можливість загоряння основи (наприклад, OSB-плити).

Маркування євроруберойду

Виробниками матеріал може називатися по-різному, але є регламентована класифікація в Україні по маркуванню рулонних бітумних матеріалів. Всі виробники зобов'язані її дотримуватися, тому розберемося, як маркується і для яких робіт підійде той чи інший матеріал.

На рисунку показано будову матеріалу:

Верхній захисний шар: посипка або плівка.
Верхній шар бітумного в'яжучого.
Основа матеріалу.
Нижній шар бітумного в'яжучого.
Нижній захисний шар: посипка або плівка.

Маркується матеріал трьома буквами і цифрою. Наприклад, матеріал «Євроруберойд ХКП-3,5».

Далі розглянемо значення кожної букви та цифри в позначенні:

Євроруберойд – це назва, Х (1) К (2) П (3) -3,5 (4).

1. Тип основи

Оскільки даний матеріал є рулонним, логічно, що бітумний сполучний матеріал не просто розкочується в килим, а наноситься на якусь основу.

У маркуванні руберойду перша буква вказує, на якій саме основі матеріал:

Е – поліефірна основа (поліестер)

Т – каркасна склотканина

З – м'яка склотканина

Х – склополотно

З перерахованих основ в цивільному будівництві масово застосовуються дві: склополотно і поліестер. На сьогоднішній день це найсучасніші матеріали.

Руберойди, які виготовлялися раніше, були на основі покрівельного картону. Як показала практика, при зволоженні та дії сонячного випромінювання відбувалося гниття картону, в результаті чого бітум починав розм'якшуватися і втрачалась цілісність покриття. Все це призводило до порушення гідроізоляції за короткий проміжок часу. Недоліком матеріалів на основі картону є недовговічність: термін експлуатації становить приблизно 2-3 роки, а після необхідно робити капітальний ремонт.

Склополотно вигідно відрізняється від картону: основа не гниє, ідеально просочується сполучним бітумом та має оптимальну вартість. Недоліком даної основи є низькі розривні характеристики.

Поліефірна основа (поліестер) має такі переваги: також ідеально просочується сполучними матеріалами, хімічно інертна, має високу еластичність – до 60%. Недолік – це найдорожча основа. Тому поліефірна основа, в основному, застосовується там, де важлива висока еластичність: на деформуючі основи і на примикання з різнорідних матеріалів в гідроізоляційних вузлах, де однозначно будуть зрушення.

2. Верхній захисний шар

У виробництві, після нанесення бітумного сполучного матеріалу на основу, додатково зверху і знизу наносять шари з різних матеріалів.

Друга буква в маркуванні вказує, який саме захисний шар зверху рулонного матеріалу:

П – плівка

М – дрібнозерниста посипка (пісок)

К – велика посипка (кам'яна крихта)

Плівка (антиадгезійна полімерна плівка) – нею закривають бітумні сполучні матеріали для того, щоб при скручуванні в ролик всі шари не склеювалися між собою.

Матеріали з дрібним посипанням (пісок) так само, як і плівка, призначені для того, щоб шари в ролику не склеювалися між собою при зберіганні. Але в той же час, пісок дає можливість склеювати матеріал за допомогою мастик при монтажі.

Матеріали з дрібним посипанням застосовують, як правило, на основах, які можуть запалюватись при монтажі шляхом наплавлення: їх кріплять механічно методом проклеювання швів. В таких випадках матеріали з плівкою не використовують, оскільки між собою їх проклеїти мастиками неможливо.

Велике посипання застосовується на матеріалах, які укладаються останнім шаром в гідроізоляції.

Нагадуємо, що будь-яка гідроізоляція наноситься мінімум в два шари, бітумні матеріали не є винятком.

Посипання в останньому шарі потрібне для захисту самого бітуму від впливу Уф-променів. УФ-випромінювання дуже згубно впливає на сполучні матеріали: бітум швидко стає жорстким під впливом сонця і кисню, і починається його руйнування. Посипання захищає бітум і знижує його розігрів.

В якості великого посипання використовують різні матеріали: гранітна крихта, сланець, базальтова крихта, вермикуліт і т.д. Пісок не є захисною посипкою на покрівельних матеріалах, оскільки він пропускає УФ-випромінювання.

3. Нижній захисний шар

Третя буква в маркуванні вказує, чим покритий нижній шар матеріалу:

П – плівка

М – дрібнозерниста посипка (пісок)

В – вентильований шар (спеціалізований матеріал)

У випадку як і з верхній шаром, призначення цих матеріалів таке ж.

4. Числове значення

Число, яке стоїть в кінці маркування, показує вагу матеріалу в кг на м2.

Бітум, який використовують у виробництві рулонних матеріалів, так само як і у випадку мастик, буває просто окисленим, а буває модифікованим різними добавками.

Вважається, що модифікований бітум є кращим матеріалом: його характеристики та термін експлуатації вищі, ніж в окисленому. Єдиною перевагою окисленого бітуму перед модифікованим є вартість.

Технічні характеристики, які впливають на якість бітуму:

теплостійкість;
опір розриву;
гнучкість.

Теплостійкість – температура, при якій матеріал не деформується протягом 2-х годин.

Опір розриву – здатність компенсувати напругу в покрівельному килимі.

Гнучкість – здатність матеріалу змінювати свою форму під дією зусиль без появи тріщин на поверхні матеріалу.

Маркування руберойду

Матеріали на основі покрівельного картону – це найпростіші руберойди, але в ціновому діапазоні вони найдешевші. Їх зазвичай використовують тільки для тимчасових споруд та сараїв.

Їх маркування відрізняється від сучасних рулонів:

Перша буква – це назва матеріалу:

Р – руберойд.

Друга буква – призначення руберойду:

К – покрівельний

П - підкладковий.

Третя буква – тип посипання:

К – грубозернисте

Ч – лускате

М – дрібнозернисте

П – пилоподібне.

Правила укладання рулонних покрівельних матеріалів

1. Підготовка поверхні.

Перед укладанням покрівельних матеріалів по цементно-піщаних стяжках, монолітних бетонних основах, збірних стяжках з плоского шиферу і плит ЦСП поверхню грунтують бітумною грунтівкою (праймером).

Також дуже важливо правильно оформити різні переходи. У місцях переходу з вертикальної на горизонтальну поверхню необхідно сформувати перехідні бортики. Перехідний бортик виготовляють під кутом 45 градусів до основи і висотою 75-100мм. У випадках, якщо основою під укладання є цементно-піщана стяжка, перехідні бортики формують зазвичай з цементно-піщаної суміші з марочною міцністю не менше М150. Перехідні бортики можна також сформувати з мінераловатної плити з міцністю на стиск не менше 0,06 МПа і щільністю не менше 175 кг/м3.

2. Укладання матеріалу

Напрямок укладання матеріалу вибирають, виходячи з найменшої витрати матеріалу. При нахилах основи покрівлі до 15% полотнища матеріалу можуть укладатися як уздовж, так і впоперек скату покрівлі. При нахилах більше 15% полотнища покрівельного матеріалу розташовують вздовж нахилу (паралельно стоку води).

☝️ Увага! При наплавленні матеріалу напрям укладення не змінюють. Перехресне наплавлення полотнищ матеріалу першого і другого шару недопустиме.

При укладенні рулону ширина бічного перекриття повинна становити не менше 80 мм. Рекомендована ширина перекриття для матеріалів при 2-х шаровому укладанні – 100 мм.

При виконанні торцевих перекриттів, для підвищення надійності стику полотнищ, підрізають кути матеріалу на початку і в кінці рулону по діагоналі на ширину торцевого перекриття. Якщо кут не підрізати, це буде перешкоджати утворенню наскрізних каналів в місці перекриття. Ширина торцевого перекриття повинна становити не менше 150 мм.

Мінімальна довжина шматка матеріалу, що укладається на горизонтальну поверхню, повинна бути не менше 1 м.

Торцеві перекриття сусідніх полотнищ повинні бути розміщені відносно один одного як мінімум на 500 мм.

Бічні перекриття полотнищ покрівельного матеріалу другого шару повинні бути зміщені відносно бічних перекриттів матеріалу першого шару мінімум на 300 мм.

3. Примикання до вертикальних поверхонь

Край покрівельного килиму повинен бути заведений на висоту не менше 300 мм від горизонтальної поверхні, але не вище 600 мм.

При монтажі необхідно витримувати відстань в 5-10 мм між рейками і обов'язково фіксувати початок і кінець.

У кутах покрівлі рейку розрізають. Кріпити рейку починають з кута покрівлі. Першим саморізом фіксують рейку в куті, друге кріплення встановлюють через 100 мм. Усі наступні саморізи встановлюють через 200 мм.

Це базові правила, яких слід дотримуватися при наплавленні рулонних матеріалів, щоб правильно і якісно зробити гідроізоляцію поверхні.

Мембрани гідроізоляційні

Профільована мембрана – це полотно з поліетилену високої щільності (HPDE) з відформованими округлими виступами.

Поверхня мембрани ефективно розподіляє тиск грунту по всій площі основи або фундаменту будівель і споруд. При цьому виключається утворення локальних (точкових) навантажень.

Простір між стіною і полотном профільованої мембрани, утворений виступами, дозволяє вільно циркулювати повітрю, покращуючи температурно-вологісний режим приміщення.

Даний матеріал характеризується високою механічною міцністю і стійкістю до дії хімічно агресивних середовищ, він не схильний до руйнівної дії цвілі і бактерій та стійкий до проростання коренів дерев.

Монтаж мембрани

Мембрана може укладатись як горизонтально, так і вертикально.

Монтаж мембрани легкий, швидкий і простий, не вимагає спеціальних знань і навичок, а також попередньої підготовки поверхні. Етапи монтажу:

Поверхня, на яку буде кріпитися мембрана повинна бути чистою і рівною (без випираючої арматури, вибоїн, сколів).
Укладання мембрани проводиться на 10 см вище рівня засипки грунту, шипами до стіни (у випадку самостійного використання), або шипами від стіни (в комплексі з геотекстилем).
Далі геомембрана фіксується цвяхами з широким капелюшком або з пластиковою шайбою, кроком 30 см (3 кріплення на 1 пог.м.) З'єднується мембрана між собою внапуск, шип у шип, шириною не менше 10 см (4 шипа).
Для герметичності, стики проклеюються бутилкаучуковою стрічкою або мастикою.

Поліетиленові мембрани «бояться» ультрафіолетових променів. Тому під сонцем їх можна зберігати не більше 2-х місяців.

☝️ Важливо! Мембрани гідроізоляційні не можна використовувати замість гідроізоляції. Місця стиків мембран через їх рифлені поверхні, наявність на стінах бруду і пилу не можуть гарантувати ідеального зчеплення, а, значить, і хорошої гідроізоляції. Тому мембрани використовуються лише в комплексі з іншими гідроізоляційними матеріалами - бітумними мастиками та руберойдами.