Увага! Через ворожі атаки терміни доставки можуть бути збільшені.
Buddvir
Каталог
User Клієнту
Call
+38 067 455 55 44
Wishlist 0 Compare 0
Категорії
Закладки
0
Порівняти
0
Контакти

Система утеплення фасаду

Система утеплення фасаду

Утеплення будівель - це важливий і необхідний етап будівництва. Якісно виконане утеплення дозволяє суттєво знизити витрати на опалення будинку в зимовий період (в 2 рази і більше) та охолодження в літній період. Саме через це система утеплення широко поширена серед приватного котеджного будівництва. Окрім зниження вартості комунальних витрат, вона дає можливість поліпшити естетичний вигляд будівель.

Найбільші втрати тепла відбуваються через стіни будівель, саме тому в першу чергу треба утеплювати фасади. Які системи утеплення фасадів існують? Як вибрати якісні матеріали та як виконати теплоізоляцію будинку дотримуючись всіх правил і норм? Про це розповімо у нашій статті.

 

Зміст

Варіанти утеплення стін

Стіни будівель можна утеплювати зовні, зсередини і в зазорі між стіновими матеріалами (так звані тришарові стіни). Найкращим способом утеплення вважається зовнішня теплоізоляція фасаду. Даний метод рекомендований не тільки тому, що він не зменшує площу приміщень будинку, а й тому, що оптимально підходить для збереження конструкційних характеристик стін. 

При розміщенні утеплювача зовні так звана точка роси (температура випадання конденсату) зміщується на зовнішню сторону стіни або в простір утеплювача, а стіни практично не піддаються впливу негативних температур і вологи.

 

Способи утеплення фасаду

Багато що залежить саме від обраної технології утеплення фасаду. Для того, щоб зробити правильний вибір, необхідно враховувати технічні особливості споруди, навички роботи з різними будматеріалами та виділений бюджет. Існує декілька способів утеплення зовнішніх стін будинку, які умовно діляться на «сухі» і «мокрі» методи.

«Мокрий» метод утеплення отримав свою назву через здійснення під час роботи мокрих процесів (змішування використовуваних сухих будівельних сумішей, наприклад клею для утеплювача чи штукатурки з водою). Утеплення під штукатурку – один з найпоширеніших способів захисту стін як для жителів багатоповерхівок, так і для власників приватних будинків.

«Сухий» метод припускає монтаж поверх утеплювача гідроізоляції і облицювального шару (блокхаус, сайдинг, пластикові, металеві або керамічні панелі), а не рідкої штукатурки. У випадку якщо між шаром теплоізоляції і облицюванням передбачений вентиляційний проміжок, такий метод монтажу називають навісним вентильованим фасадом.

Ще один спосіб утеплення зовнішніх стін припускає зведення тришарової конструкції, коли утеплювач поміщають всередину стіни. Теплоізоляцію кріплять на основну несучу стіну, а із зовнішнього боку фасад закривають облицюванням (наприклад, клінкерною цеглою). Цей метод можна використовувати тільки на етапі зведення будівлі, тоді як перші варіанти можна застосувати і для утеплення готових будинків.

На зображенні нижче схематично показаний «Пиріг утеплення», тобто з яких шарів та матеріалів складається система утеплення «мокрим» методом після підготовки основи.

Далі більш детально розглянемо матеріали для кожного шару даної системи.

Теплоізоляційний матеріал (утеплювач)

Почнемо з утеплювача, оскільки від вибору теплоізоляційного матеріалу залежить вибір подальших матеріалів.

У наш час ринок продуктів для теплоізоляції представлений матеріалами різної товщини, щільності та складу. Розглянемо утеплювачі, котрі найбільш часто використовуються у побуті.

Виділяють два типи утеплювачів: полімерні і мінеральні.

До полімерних утеплювачів належать:

  • пінополістирол (ППС) – виготовляють методом спінювання гранул полістиролу, матеріал на 90% складається з повітря – найкращого утримувача тепла;
  • екструдований пінополістирол (XPS) виготовляють з тих же гранул полістиролу, але при дещо вищій температурі та тиску, видавлюванням з екструдера. Такий матеріал більш міцний та щільний, здатен витримувати більші навантаження, порівняно із звичайним пінопластом.

До мінеральних утеплювачів належать:

Кожен з утеплювачів має свої переваги та недоліки, розглянемо їх детальніше.

Переваги системи утеплення полімерними утеплювачами:

  1. Має найнижчий показник теплопровідності серед усіх утеплювачів.
  2. Даний матеріал практично не вбирає вологу, тому під її впливом не втрачає свої теплоізоляційні властивості. Періодична наявність конденсату в шарі утеплювача не викличе особливих змін.
  3. Хоча це і синтетичний матеріал, він не містить шкідливих для здоров'я людини речовин.
  4. Пінополістирольна плита дуже легка, зручна в монтажі і має хороші механічні властивості.
  5. Полімерні утеплювачі дешевші за мінераловатні.

Недоліки системи утеплення полімерними утеплювачами:

  1. Має не дуже високі звукоізоляційні властивості.
  2. Має низький коефіцієнт паропроникності (близько 0,05 мг/ м·год·Па).
  3. При температурі вище +80°С пінополістирольна плита руйнується, як і при впливі органічних розчинників.
  4. Може бути пошкоджений гризунами.

Якщо говорити про норми прийняті в Україні в системах утеплення, то можна застосовувати пінополістирольну плиту, яка витримує навантаження не менше 0,08 МПа. Показник навантаження завжди вказується виробником на пачках і називається міцністю на стиск при 10% лінійній деформації.

За нормативами ППС плиту як утеплювач не можна використовувати вище 26,5 м. Це пов'язано з підвищеними вимогами пожежної безпеки.

Переваги системи утеплення МВ (мінеральною ватою):

  1. Мінераловатна плита – це негорючий матеріал (НГ), тобто вона стійка до високих температур.
  2. Стійка до дії більшості хімічних речовин.
  3. Має високий коефіцієнт паропроникності – 0,5 мг/мчПа (в 10 разів вищий, аніж у ППС). Це забезпечує вільну циркуляцію водяної пари.
  4. За рахунок своєї волокнистої структури мінераловатна плита є хорошим звукоізоляційним матеріалом.
  5. Має низький коефіцієнт теплопровідності (0,035-0,040 Вт/м°C).

Недоліки системи утеплення МВ (мінеральною ватою):

  1. Мінераловатна плита має значну вагу, малу твердість і порівняно невелику міцність. Вона витримує навантаження близько 40 кПа = 4 тони на 1 м2.
  2. Плити МВ є утеплювачами відкритої комірки, тобто повітря, що знаходиться між волокнами, відкриті навколишньому середовищу, а це означає, що вологість може проникнути в матеріал, що, в свою чергу, призводить до погіршення теплоізоляційних властивостей при зберіганні утеплювача.

Мінераловатні плити для утеплення фасаду згідно нормативів повинні витримувати навантаження не менше як 10 кПа.

При виборі системи утеплення будівлі значну роль відіграє питання пожежної безпеки. У разі утеплення висотних або громадських будівель, а також інших об'єктів, які мають підвищені вимоги пожежної безпеки, слід застосовувати систему утеплення на основі мінераловатної плити. Система утеплення з застосуванням мінераловатної плити рекомендується для будинків, розташованих в зонах з високим рівнем шуму. Також ламелі мінеральних плит легко піддаються вигину, вони ідеально підходять для застосування на ділянках фасаду округлої форми.

Системи утеплення на основі пінополістирольних плит частіше застосовуються при влаштуванні теплоізоляції як нових, так і вже існуючих будівель. Основна причина цього – економічні чинники. Пінополістирольна плита має значно меншу вартість, ніж мінераловатна плита.

Підготовка основи

Перший етап робіт – це підготовка основи: обезпилювання, знежирення, ремонт вибоїн, тріщин і вирівнювання основи, а після грунтування поверхні конструкцій.

В основному для системи утеплення використовують універсальні грунтівки, основними функціями яких є зміцнення поверхні, підвищення адгезії до основи та зниження поглинаючої здатності основи. Вибрана грунтівка повинна мати високу проникаючу здатність, щоб не знижувати паропроникність основи.

Закріплення цокольних профілів

Цокольний профіль призначений для забезпечення опори теплоізоляційних плит і оздоблювальних матеріалів, для захисту їх нижніх торців, а також від проникнення гризунів. Профілі застосовуються з шириною полиці, що відповідає товщині плити утеплювача. Профілі кріпляться на відстані 300-400 мм нижче перекриття підземного поверху (підвалу) до цоколю будівлі. Використовуються дюбеля з шайбами діаметром 6 мм, які монтують на відстані 35 см один від одного. Обов'язково під цокольний профіль потрібно використовувати планки для відсікання профілю від основи стіни щоб запобігти утворенню містків холоду.

Приклеювання утеплювача (клейовий шар)

Для приклеювання утеплювача використовують два види найбільш поширених матеріалів: поліуретанові клеї та полімерцементні клейові суміші.

Поліуретановий готовий клей (піна-клей), який розфасовують в спеціальні балони. Він забезпечує високий рівень адгезії не тільки до мінеральних основ, але і до металу та дерева. Спеціальний балон дозволяє використовувати продукт акуратно і економно (вартість матеріалу на 1м2 приклеювання нижча, ніж у цементно-полімерних клеїв).

Головними перевагами піни-клею є те, що він має високу міцність склеювання та незначно розширюється при твердінні.

Використання піни-клею дозволяє приступити до наступного етапу робіт (механічної фіксації утеплювача) через 2-4 години за нормальних умов.

Дану систему часто так і називають – Express.

Також балони з піною-клеєм є значно легшими, що дозволяє значно зекономити на доставці матеріалів.

Полімерцементна клейова суміш – суха суміш в мішках на полімерцементній основі. До дюбелювання утеплювача можна приступати через 72 години після його приклеювання даною сумішшю, оскільки їй необхідний час для набору міцності. Якщо це зробити раніше, то клейова суміш не буде виконувати свої функції та утеплювач буде зафіксовано лише на термодюбель, що може призвести до обвалу всієї системи утеплення. Після повного набору міцності (через 28 днів) матеріал атмосферостійкий, стійкий до підвищеної вологості та морозів та має хорошу паропроникність.

Якщо основа фасаду виготовлена з плитного матеріалу (наприклад, плита OSB), в якості клею для теплоізоляційних плит можна використовувати лише клей-піну, оскільки полімерцементні клеї працюють лише по мінеральних основах.

Полімерцементна клейова суміш наноситься на плити утеплювача одним із способів:

  • Смуговий спосіб нанесення застосовується, якщо нерівності на поверхні основи не більші ніж 10 мм. Розчинна суміш наноситься на поверхню плити у вигляді смуг на відстані 20 мм від краю по всьому периметру плити, а потім посередині. Щоб уникнути застою повітря при приклеюванні, в смугах по периметру плити залишають розриви. Даний спосіб нанесення можна використовувати лише для приклеювання ППС плит.
  • Маячковий спосіб нанесення застосовується, коли поверхня стіни має нерівності до 15 мм. Розчинна суміш наноситься на поверхню плити у вигляді смуг на відстані 20 мм від краю по всьому периметру плити шириною 60 мм і висотою 20 мм. А потім у вигляді маячків діаметром 100 мм та висотою до 20 мм з розрахунку 5-8 штук на плиту (0,5 кв. м). Даний спосіб нанесення можна використовувати лише для приклеювання ППС плит.
  • Суцільний спосіб нанесення застосовується, коли поверхня стіни має нерівності до 5 мм. Розчинна суміш наноситься по всій поверхні плити зубцюватим шпателем з розміром зуба 10×10 мм. Даний спосіб нанесення за нормативами використовують для приклеювання МВ плит.

Нанесення клейової суміші на мінераловатні плити здійснюється тільки суцільним способом. Необхідно, щоб після притиснення плити до основи розчин покривав мінімум 60% її поверхні.

Коли суміш нанесена, плиту потрібно негайно встановити в проектне положення, а потім придавити. Проміжок часу між двома етапами не повинен перевищувати 20 хвилин. Плити слід приклеювати впритул одна до одної в одній площині. Відстань між ними повинна становити менше 2 мм. До затвердіння розчинної суміші необхідно видалити її залишки. Після закінчення 3 доби після установки плит, можна виконувати дюбелювання плит утеплювача.

Виділяють 3 види полімерцементних клейових сумішей:

  • під систему утеплення ППС;
  • під систему МВ;
  • універсальні, тобто для приклеювання як ППС так і МВ.

Механічна фіксація утеплювача (дюбелювання)

Механічну фіксацію термодюбелями в системі утеплення застосовують для більш надійного та щільного прилягання теплоізоляції до стіни.

Термодюбель для кріплення утеплювача буває таких видів:

  1. Відсутність паропроникності.
  2. Горючість: група горючості Г4.
  3. Невисока звукоізоляція в порівнянні з мінеральною ватою і пінопластом: екструдований пінополістирол гірше захищає від зовнішніх шумів.

Кріплення на пластикові «парасольки» краще здійснювати при використанні в якості утеплювача пінопласт, оскільки це найлегший матеріал.

Металеві «парасольки» і термодюбелі з термоголовкою застосовують для кріплення мінеральної вати.

Якщо основа фасаду виготовлена з плитного матеріалу (наприклад, плити OSB), то фіксувати утеплювач термодюбелем не вдасться, оскільки основа є пустотілою. Для цього використовують інше кріплення – шайбу Рондоль в парі з саморізом.

Влаштування армованого гідрозахисного шару

Армований гідрозахисний шар наноситься на утеплювач разом зі склосіткою. Склосітка виступає в ролі армованого елементу для підвищення несучої здатності і поліпшення механічних властивостей захисного шару і має бути сердечником в армувальному шарі.

Клейові армуючі суміші як і суміші для приклеювання утеплювача, виготовляють на цементнополімерній основі, але полімерна складова в армуючих матеріалів значно вища. Полімери в складі не тільки підвищують адгезію, але і захищають утеплювач від проникнення вологи зовні (волога погіршує властивості утеплювача), згубного впливу сонця (пінополістирол руйнується під впливом УФ-випромінювання) та підвищують еластичність суміші.

Після висихання армуючий шар – це вирівняна міцна основа для нанесення подальшої декорації.

Суміші для влаштування армованого шару можна використовувати в якості клею для теплоізоляційних плит, але це не практично з економічної точки зору - вони є дорожчими. А ось просто клей для приклеювання утеплювача в якості армованого шару використовувати не можна, оскільки у ньому немає компонентів, які захищають плити утеплювача.

Технологія влаштування армуючого шару:

  1. Роботи з влаштування армованого шару слід здійснювати зверху вниз, починаючи від верху стіни, ділянками, ширина яких дорівнює ширині армуючої сітки.
  2. На поверхню плит зубчастим шпателем з висотою зуба 6 мм рівномірно наносять клей.
  3. Армуючу сітку «втоплюють» в шар клею.
  4. Склосітка повинна бути рівномірно розтягнута: наявність бульбашок, зморшок, складок не допускається. Суміжні смуги склосітки повинні укладатися внахлест, не менш ніж 100 мм по вертикалі і по горизонталі 150 мм.
  5. На поверхню свіжонанесеного клейового шару, в який втоплюється сітка, наноситься другий шар товщиною 1-2 мм і рівномірно загладжується так, щоб сітка перестала бути помітною.

У цокольній частині та в частині першого поверху для утеплення стін слід застосовувати два шари склосітки.

Варто також відзначити, що додатково захищають кути віконних і дверних прорізів для попередження появи косих тріщин. Зміцнюють ще одним захисним шаром армуючої сітки з мінімальними розмірами 35×20 см.

Грунт-фарба (кварцева грунтівка)

Грунт фарба (або її ще називають кварц-грунтом) призначена для створення контактно-адгезійного шару на мінеральних і органовмісних поверхнях (бетон, цегла, цементно-вапняні або піщані штукатурки, гіпсокартон, ДВП, ДСП, OSB-поверхні, пофарбовані водно-дисперсійними або алкідними фарбами), їх зміцнення, зниження і вирівнювання водопоглинання, а також для зручності процесу формування фактури декоративних штукатурок.

За необхідності кварц-грунтівка тонується в темні і світлі кольори, що запобігає просвічуванню основи іншого кольору через декоративне тонкошарове покриття.

Вибір грунт фарби залежить від того, який утеплювач застосовують в системі утеплення. Всі мінеральні утеплювачі є паропроникними (вони «дихають»), тому дуже важливо, щоб всі наступні шари були також паропроникними. В іншому випадку, це може призвести до концентрації вологи в утеплювачі, яка знизить ефективність утеплення і в подальшому зруйнує систему.

Розрізняють кварц-грунтівки на силіконовій та акриловій основі. Грунт фарби на силіконовій основі мають значно вищий показник паропроникності, на відміну від акрилу, через який досить слабко проходить пар.

Кварц-грунтовки наносять пензлем-макловицею не раніше, ніж через 72 години після нанесення армуючого шару.

Декоративне покриття (декоративні штукатурки)

Декоративний шар не тільки додає стіні гарного зовнішнього вигляду, а й захищає її від різних атмосферних впливів: дощу, снігу, перепадів температури, вітру, що тим самим значно збільшує термін експлуатації будинку.

Декоративна фасадна штукатурка – це матеріал, який приваблює своїми численними перевагами. Вона випускається різних типів та видів. Результат декоративного оздоблення фасадів залежить саме від обраного виду штукатурного складу.

Декоративні штукатурки поділяються за складом на:

  • Мінеральні штукатурки – в якості сполучного компоненту виступає білий або сірий цемент.
  • Силікатні штукатурки – готова пастоподібна маса, в якості сполучної речовини якої застосовується рідке скло.
  • Акрилові штукатурки – готова пастоподібна маса, сполучним компонентом якої виступає акрилова смола.
  • Силіконові штукатурки – готова пастоподібна маса, основною сполучною речовиною даної штукатурки є синтетичні смоли.
  • Силікон-силікатні штукатурки – готова пастоподібна маса, яка поєднує в собі якості і силіконової, і силікатної штукатурки.
  • Мозаїчні штукатурки – комбінований склад акрилових сополімерів та наповнювача з кам'яної крихти, в якості якого застосовуються граніт, мармур, кварц, лазурит і малахіт.

Декорування відбувається за рахунок камінців в складі штукатурок, їх розмір вказується на кожному пакуванні (1, 1,5, 2 мм і т.п) і називається зерном.

Кожна з цих штукатурок може бути різної фактури:

  1. «Камінцева» або її ще називають «баранець». Власне завдяки цьому рельєфу така структура ідеально обмивається дощем, а, отже, менш затримує бруд. Дана фактура відрізняється тим, що:
  • добре маскує будь-які недоліки приклеювання, армування і шпаклювання пінопласту, які допускає початківець-штукатур;
  • краще і швидше наноситься і затирається;
  • під неї кварц-грунт можна не тонувати, оскільки при правильному нанесенні він не повинен просвітлюватись через шар штукатурки.

2. «Короїд» – дана структура візуально нагадує кору дерева. Головна перевага даної фактури в найбільшій кількості можливих варіантів готового покриття. Направляти зерно можна по-різному:

  • вертикально, з різним зусиллям і довжиною протягання;
  • горизонтально, в одну або в протилежні сторони;
  • круговими, незграбними і комбінованими рухами.

Цим "Короїд" здатний втілити всі придумані дизайнером "дощики", "хвилі", "спіральки" і більш складні геометричні малюнки.

Для того, щоб правильно підібрати штукатурку для обраної Вами системи утеплення варто розуміти технічні характеристики кожного продукту. Для цього розглянемо кожен вид штукатурок більш детально.

Мінеральні декоративні штукатурки

Мінеральні штукатурки призначені для декоративного оздоблення всередині і зовні будинків бетонних та цегляних оштукатурених основ, а також для використання при влаштуванні систем теплоізоляції фасадів. Найбільш доступні за вартістю, якщо порівнювати їх з іншими видами штукатурок. Для них характерна висока паропроникність, тому їх можна застосовувати як на пінопласт, так і на мінеральну вату.

Дану штукатурку необхідно фарбувати акриловими, силікатними, силіконовими та іншими фарбами. Тому стійкість до бруду та біологічних загроз буде залежати від того, який тип фарби ви обрали. Варто відразу зауважити, що фарбування –  це по-перше додаткова вартість фарби та роботи, а по-друге обов’язковою є технологічна перерва для висихання штукатурки.

Також важливою характеристикою є те, що мінеральні штукатурки випускаються у вигляді сухої суміші для змішування з водою. Тому часто можна спостерігати непостійну консистенцію робочої суміші, особливо якщо роботи з нанесення виконуються різними майстрами. Один майстер додав більше води при замісі, а інший менше і як результат маємо різну по щільності фактуру. Тому при замішуванні розчину необхідно дотримуватися однакової пропорції води і сухої суміші (точні пропорції замішування завжди вказані на зворотній стороні пакування).

І ще одним мінусом мінеральних сумішей є низька еластичність. З часом на покритті можуть з’явитися мікротріщини і різноманітні механічні пошкодження, що робить термін експлуатації цих штукатурок нижчим. Термін служби фасаду, покритого мінеральною штукатуркою будь-якого виробника складає близько 10 років.

Акрилові декоративні штукатурки

Дані штукатурки призначені для декоративної структурної обробки поверхні всередині і зовні будинків по бетонних, підготовлених цегляних, оштукатурених основах і в системах теплоізоляції фасадів, а також всередині приміщень по основах з гіпсу, гіпсокартону, деревостружкових плит. Продаються у відрах у вигляді пастоподібної маси. Перед застосуванням їх достатньо ретельно перемішати. Важливою характеристикою є те, що акрилові штукатурки можна тонувати і наносити на основу вже затонованими.

Акрилові штукатурки характеризуються високою еластичністю та стійкістю до механічних пошкоджень. Завдяки електростатичним властивостям та майже нейтральному рН вони менш стійкі до бруду і більш сприйнятливі до атак з боку лишайників і грибків. Їх можна очищувати мийкою високого тиску. Термін служби фасаду покритого акриловою штукатуркою становить від 15 до 25 років (до необхідності ремонту).

Єдиним вагомим недоліком акрилових штукатурок є низька паропроникність, за рахунок чого їх не рекомендовано застосовувати в системах з мінеральною ватою.

Силіконові декоративні штукатурки

Дані штукатурки призначені для декоративного оздоблення бетонних, цементно-піщаних, цементно-вапняних, гіпсових та інших мінеральних поверхонь, а також гіпсокартону чи OSB всередині та зовні будівель. Продаються у відрах у вигляді готової штукатурної пастоподібної маси та їх можна тонувати.

Для них характерна низька абсорбуюча здатність, поєднана зі стійкістю до забруднень. Як наслідок, вони мають властивість так званого самоочищення – у місцях, які потрапляють під дощ, вода змиває бруд за рахунок малого статичного напруження на силіконових поверхнях.

Також вони паропроникні, а це означає, що їх можна застосовувати в системах теплоізоляції мінеральною ватою.

На етапі виготовлення до штукатурок додають протигрибкові засоби, що забезпечує високу стійкість до біологічної корозії. Термін служби такого фасаду становить не менше 25 років.

Силікатні декоративні штукатурки

Як і акрилові та силіконові штукатурки, вони продаються у відрах у вигляді готової штукатурної пастоподібної маси та їх можна тонувати. Призначені для виконання декоративного тонкошарового покриття на бетонних та гіпсових основах, традиційних штукатурках, плитах ДСП, гіпсокартоні і т.п.

Рекомендується для застосування на стінах, до яких пред'являються високі вимоги по паропроникності, високої стійкості до забруднення, розвитку грибків, цвілі та мохів. Тому її найчастіше використовують для реконструкції старих будівель.

Такі штукатурки еластичні та антистатичні, тобто бруд вони просто відштовхують, зберігаючи колір фасаду яскравим на довгі роки. Термін служби фасаду, покритого силікатною штукатуркою складає 15-20 років.

Силікон-силікатна декоративна штукатурка

Об'єднує в собі переваги силіконових і силікатних штукатурок. Призначена для декоративного оздоблення бетонних, цегляних, оштукатурених, гіпсових основ всередині і зовні будівель, а також в системах утеплення фасадів.

Характеризується високою паропроникністю, низьким водопоглинанням, а також стійкістю до забруднення і ураження різними мікроорганізмами (грибком, цвіллю, водоростями і т. д.).

Мозаїчні декоративні штукатурки

Розмір кам'яної крихти мозаїчної штукатурки варіюється від 0,8 до 3 мм. Широка кольорова гамма досягається завдяки додаванню до складу матеріалу барвників, є велика кількість готових кольорових рішень.

Штукатурки такого типу зазвичай використовують для основ з можливими механічними впливами і частим впливом вологи, а також на поверхнях, які швидко забруднюються (коридори, сходові марші, цоколі та ін.). Не рекомендується дані штукатурки використовувати для мінераловатних плит теплоізоляції, оскільки мозаїчні штукатурки мають досить низький коефіцієнт паропроникності, і це може призвести до відшарування матеріалу від основи.

Виходячи з вищенаведеного, за показником паропроникності, акрилові та мозаїчні штукатурки можна використовувати лише для систем утеплення ППС, оскільки даний вид утеплювача не паропроникний.

Всі наведені вище типи декоративних штукатурок можна використовувати для оформлення декоративного шару при утепленні пінополістиролом або екструдованим пінополістиролом. А ось при утепленні мінеральними утеплювачами підійде все, крім матеріалів, які виготовлені на акриловій основі.